Сучасні психологи вважають, що профорієнтацію дитини батьки мають здійснювати ще з дитячого садочка. У цей час у дитини починає формуватися мотивація до праці. Допомагайте дитині отримати інформацію про різні професії з моменту, коли це її цікавить. Дуже добре, якщо дитина ще до закінчення школи дізнається, що таке робота, наприклад, попрацює на канікулах і заробить власні гроші.
2. Допоможіть дитині розібратися в її інтересах, здібностях та навичках.
Підлітковий вік називають “критичним”, “перехідним”. У цей час підліткам властиві сумніви в собі, їм може бути важко розібратися в своїх здібностях, рисах характеру і вміннях для того, щоб обрати фах. Допомогти в цьому може тестування на виявлення психологічних настанов, цінностей та навичок. Рекомендуємо батькам пройти тестування разом із дитиною, адже діти часто бояться негативної оцінки їхніх здібностей чи знецінення свого Я і відповідають нещиро або формально. Варто обговорити з дитиною результати тестування, пояснити, що тест – це лише інструмент (який не має сприйматися як контрольна робота в школі), на нього не буває правильних чи не правильних відповідей, його призначення – допомогти підліткові краще розібратися в собі та зрозуміти світ праці й професій.
Можна разом із дитиною отримати пораду у професійного консультанта, який допоможе їй усвідомити свої сильні сторони.
3. Допоможіть зрозуміти ринок праці та розібратись у світі професій.
- Разом із дитиною проаналізуйте вимоги, які поставлено до конкретних професій.
- Знайдіть професіоналів у напрямку, який цікавить дитину, і влаштуйте зустріч, спілкування.
- Дуже корисною для дитини може стати екскурсія на роботу батьків, друзів батьків або родичів, яка дасть змогу зрозуміти їй сутність тієї чи іншої професії. Після того варто обговорити з дитиною, що їй сподобалось, що ні. Загалом, заохочуйте дитину ставити Вам питання про Вашу кар’єру, професійний вибір та шлях.
- Організуйте відвідування виробництва чи навіть короткочасну практику, що можна зробити, звернувшись до відділів профорієнтаційної роботи в центрах зайнятості, де відбувається багато різних профорієнтаційних заходів.
- Відвідайте з дитиною ярмарки вакансій.
- Проаналізуйте разом із нею інформацію про професії, ринок праці, відповідність особливостей характеру, здібностей дитини вимогам професії, спрогнозуйте: Чого сподіватися, якщо обрати певну професію? Які витрати і зусилля будуть потрібні, щоб оволодіти нею? Чи легко буде знайти роботу? Які зусилля потрібні, щоб побудувати кар’єру?
4. Допоможіть дитині розвинути навички, що стануть у нагоді у побудові кар’єри, незалежно від того, яку професію Ваша дитина матиме в майбутньому.
Швидкий розвиток технологій сьогодні постійно змінює світ праці та впливає на велику кількість професій (багато з них зникає і виникає багато нових). Експерти зазначають, що навіть диплом найкращого університету сьогодні не може гарантувати успішну стабільну кар’єру (agenda.weforum.org).
Тож як Ви можете допомогти Вашій дитині підготуватись до того, щоб бути реалізованою на ринку праці майбутнього? Варто розвивати у дитини навички можливостей широкого застосування своїх здібностей та умінь, які знадобляться у будь-якій професії та будуть корисними завжди, незалежно від того, як швидко вимоги професій змінюватимуться під впливом розвитку технологій. До таких навичок належать:
- уміння вирішувати проблемні ситуації і знаходити рішення для непередбачуваних труднощів;
- гнучкість та адаптивність;
- здатність швидко навчатись новому;
- уміння ефективно розпоряджатися власним часом;
- наявність лідерських якостей;
- уміння працювати в команді;
- розвинені навички міжособистісного спілкування;
- володіння іноземними мовами;
- критичне мислення;
- креативність.
Ці навички – основа постійного подальшого розвитку людини, її здатності засвоювати нові знання та компетенції й успішно адаптуватись до змін на ринку праці упродовж усього життя.
Як розвинути ці навички в дитини? Заохочуйте її брати активну участь у соціальній, спортивній, творчій діяльності уже в шкільні роки; вивчати іноземні мови; бути активним учасником позаурочних заходів; брати участь у програмах академічного обміну; здобувати досвід роботи під час канікул (чи то літня робота, стажування або волонтерська діяльність).
5. Детально розгляньте разом із дитиною пропозиції різних навчальних закладів і умови навчання в них.
- Допоможіть дитині у пошуку інформації про різні навчальні заклади та академічні програми. Проаналізуйте разом правила вступу, умови навчання, рівень акредитації вишу, репутацію факультету та якість викладання.
- Відвідайте разом День відкритих дверей. Це надасть Вам та Вашій дитині можливість отримати багато корисної інформації про навчальний заклад, умови вступу, його культуру, навчальну програму та поспілкуватися з викладачами.
- Поспілкуйтесь із вчителями Вашої дитини.
- Обговоріть фінансування освіти, оскільки в цьому, очевидно, дитина потребуватиме найбільшої допомоги від Вас.
6. Допоможіть скласти резюме та підготуватись до співбесіди.
- Перевірте резюме та супровідний лист Вашої дитини, виправте помилки, відверто їх прокоментуйте.
- Допоможіть підготуватись до співбесіди, відпрацюйте з дитиною відповіді на найбільш вірогідні запитання у формі репетиції-співбесіди.
- Підтримайте дитину, вислухайте її хвилювання та побоювання, дайте пораду.
7. Допоможіть знайти виробничу практику, стажування або вакансію волонтера.
Що раніше Ваша дитина почне знайомство зі світом праці, то більш поінформовані та зважені рішення вона зможе приймати щодо побудови власної кар’єри.
Допомагаючи дитині у виборі професії, уникайте крайнощів. Намагайтесь не тиснути на дитину при здійсненні вибору. Радьте, висловлюйте власну думку, давайте оцінки судженням, але вибір – справа дитини. Уникайте й іншої крайності – залишити дитину сам на сам із вибором. Діти потребують допомоги, поради. Орієнтуючись у світі знань, вони ще недостатньо орієнтуються у дорослому професійному житті.
Матеріали з сайту : http://mycareer.org.ua/for-parents#help-kids
Пам'ятка для батьків
«Стоп насильству»
1. Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я в якійнародиласядитина. Завданняобохбатьківполягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2. Дивіться на дитину як на індивідуальність. Ви дали дитиніфізичнетіло, а душа їїналежить світові. Сприймайте дитину як особистістьєдину, унікальну і неповторну.
3. Не виражайте часто свогонезадоволення, критики — цетількипороджуєантагонізм в стосункахдітей і батьків.
4. Давайте дітямможливістьвідчувати Ваше визнання і схвалення.
5. Запевняйтедитинув тому, що вона особлива і неповторна.
6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
8. Показуйте приклад позитивнихдій та вчинківдітям не на словах, а в конкретних справах.
9. Насильство над дітьми — цепротиприродній акт, якийзабороняється законом. Так, вСімейномукодексі сказано таке: «Забороняютьсяфізичніпокараннядітей батьками та іншівидипокарань, якіпринижуютьлюдськугідність. Дитинамає право на належнебатьківськевиховання».
10. Завжди давайте дитині шанс на право бутикращою.
11. Пам'ятайте, що в сім'їдитинапізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, щотакежиття.
Хай ваша сім'я буде для дитинивзірцемлюдяності, доброти, любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, боїхніхто не буде порушувати, а обов'язкибатьків по стану утримання і вихованнядітейбудутьсприйматися не як обтяжливийтягар, а як органічнийпроявлюбові до дитини, підтримки в нійлюдськоїгідності та самоповаги.
Пам’ятка для батьків
«Виховання без покарання»
1·Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2· Не ображайте, не бийте, не принижуйтедитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком винічого не зміните.
3·Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4· Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
5· Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
6·Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.
7· Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці.