• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Все для вчителя зарубіжної літератури
• Передовий досвід колег

ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД

ЯК ОДНА ІЗ ПЕРЕДУМОВ

ЗРОСТАННЯ ФАХОВОГО РІВНЯ ВЧИТЕЛЯ

Постановка проблеми. Передовий педагогічний досвід визначає зміст освіти, істотно впливає на форми і методи, організаційну структуру педагогічного процесу. Саме тому проблеми вивчення, узагальнення й поширення перспективного педагогічного досвіду стають одними з найважливіших задач для всіх педагогічних колективів.

Педагогічний досвід відіграє роль з’єднуючої ланки, що органічно вплітається в зміст теоретичного і практичного навчання, міцно поєднує їх та сприяє наближенню змісту післядипломної освіти до реальних потреб практики педагогічної діяльності та особистості педагога зокрема.

«Педагогічні відкриття, передовий педагогічний досвід можуть залишитися бездіяльними цінностями, – відзначав К.Ушинський, – якщо не подбати про те, щоб даними цінностями оволоділи педагогічні кадри».

Мета статті є узагальнення набутих знань, понять про передовий педагогічний досвід, критерії по його виявленню та етапи освоєння, висвітлення ролі передового педагогічного досвіду у підвищенні рівня фахової майстерності вчителів у міжатестаційний період.

Аналіз досліджень та публікацій. Проблема передового педагогічного досвіду висвітлювалася в роботах Ю. К. Бабанського, Е. І. Монозсова, М. М. Скаткіна, М. М. Поташника, Я. С. Турбовського, а на Україні – в працях М. Д. Ярмаченка, О. Я. Савченко, В. І. Бондаря, М. Ю. Красовицького та ін.

Виклад основного матеріалу. Загальноосвітні, дошкільні та позашкільні навчальні заклади за роки свого існування нагромадили багатий педагогічний досвід – джерело розвитку педагогічної науки, підґрунтя зростання професіоналізму, майстерності вчителів-практиків, методистів, керівників гуртків. Його постійне вивчення, осмислення, оновлення і узагальнення зумовлене змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів практичної діяльності педагогів.

Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег.

Науковці поділяють педагогічний досвід на різні групи: передовий, масовий (позитивний), недостатній. Масовий досвід є характерним для основної маси педагогічних працівників. Недостатній досвід – це досвід помилковий або застарілий, досвід роботи молодих учителів.

Передовий досвід – це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання і виховання (Бастіон Тевлін, кандидат пед. наук).Передовий педагогічний досвід – це:

• · новітні технології + стаж;

• · нестандартний підхід до викладання;

• · використання досвіду вчителів високого рівня;

• · нововведення на уроках, які приводять до високих результатів;

• · сукупність форм та методів навчання, які допомагають учневі швидше і краще оволодіти навчальним матеріалом;

• · досвід учителя, який забезпечує високий рівень знань учнів та розвиток їх творчих здібностей;

• · досвід учителів, який дає високі результати, містить щось нове у методиці та педагогіці і вивчається на рівні школи, міста, країни;

• · сукупність набутих знань, умінь, навичок та якостей, необхідних для результативного навчання та виховання учнів;

• · використання найефективніших форм і методів роботи, спрямованих на всебічний розвиток особистості;

• · обґрунтована система педагогічних знахідок за однією визначеною темою, яка дає оптимальний результат;

• · досвід (який дає від 90 до 100% успіху) + позитивний результат у вихованні завдяки використанню прогресивних педагогічних поглядів і новацій.

Наведемо визначення поняття «ППД», які були сформульовані відомими вченими:

На думку М.М. Поташника ППД характеризується високою результативністю, творчою новизною, тривалістю функціонування, актуальністю, перспективністю, науковою обґрунтованістю, раціональними витратами часу на досягнення високих результатів.

Ю.К. Бабанський вважав, що ППД відображає найбільш актуальні соціальні вимоги сучасного суспільства, забезпечує якісне вирішення завдань удосконалення масової практики, несе в собі елементи новизни у змісті, формах і методах вирішення певних навчально-виховних завдань.

М.Ю.Красовицький: «…це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що має новизну».

І.П.Підласий дає таке визначення: ППД – це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатен у сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання і виховання.

Передовий педагогічний досвід залежно від обсягу теми поділяють на комплексний і локальний, а за кількістю авторів – на індивідуальний та колективний. Комплексний досвід охоплює значну кількість питань роботи вчителя чи педагогічного колективу (наприклад, «Система роботи вчителя з розвитку зв’язного мовлення учнів», «Система роботи педколективу навчально-виховного закладу щодо формування національної свідомості учнів»). Локальний досвід охоплює окреме питання чи кілька взаємозв’язаних питань (наприклад, «Досвід роботи вчителя математики з проблеми диференціації навчально-виховного процесу»).

Індивідуальний досвід – це конкретний педагогічний досвід. Колективний досвід – це досвід педколективу навчально-виховного закладу, творчого об’єднання вчителів тощо.

Передовий педагогічний досвід поділяють на новаторський та зразковий.

Зразковий досвід – це досвід роботи сумлінних вчителів, які використовують досягнення педагогічної науки і практики, методичні рекомендації, розроблені вченими, методистами і педагогічна діяльність яких служить зразком для інших.

Передовий досвід може бути новаторським, коли вчитель пропонує щось оригінальне, нове, чого не було раніше. Це може бути ціла система роботи, як, наприклад, у А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Шацького, Л. Занкова, коли питання навчання і виховання вирішувалися комплексно, здійснювалися різноманітними методами, прийомами. Але новаторство може мати й обмежений характер, коли пропонуються окремі форми занять або особливі методи навчання. Якщо, наприклад, мова йде про роботу В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової, перш за все, мається на увазі урок. Вони майстри-новатори у використанні особливих методів пояснення, зворотного зв’язку, самостійної роботи учнів.

Новаторський досвід виділяється певною оригінальністю, новизною. Якщо новизна досвіду об’єктивна (коли новизна досвіду наближається до наукового відкриття) і пошуки педагога-новатора носять експериментальний характер, то такий досвід є дослідницьким.

Дослідницькому досвіду властиве вдосконалення форм, методів, засобів навчання й виховання на основі їх теоретичного аналізу, узагальнення, творчого використання. Відбувається це у процесі щоденних спостережень за роботою педагогів-новаторів, на нарадах, семінарах-практикумах, конференціях.

Новаторський досвід може відрізнятися певною оригінальністю, вдосконаленням форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання. Такий досвід є раціоналізаторським.

Передовий педагогічний досвід виростає з-поміж маси позитивного. Для його виявлення користуються системою критеріїв. У педагогічній літературі автори (Ю.К.Бабанський, М.М.Таланчук, В.І.Бондар, М. Ю. Красовицький та ін.) використовують різну кількість критеріїв – 5-7. З метою комплексної оцінки педагогічного досвіду як передового доцільно використовувати оптимальну кількість критеріїв, тому що на основі одного критерію оцінити таке складне явище неможливо, а надмірна їх кількість утруднить даний процес. Оптимальною кількістю таких критеріїв є 5. Це такі, як актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність.

За домінуючою в них функцією ці критерії можна поділити на дві головні групи:

- ті, за допомогою яких педагогічний досвід оцінюється як передовий (актуальність, новизна, результативність);

- ті, на основі яких визначається можливість і доцільність вивчення та поширення досвіду (стабільність і перспективність).

Актуальним вважається такий досвід, який спрямований на розв'язання найважливіших проблем навчання і виховання школярів, поставлених урядом перед школою. Наприклад, на сьогодні актуальними є проблеми вдосконалення форм, методів навчання і виховання учнів, здійснення диференційованого навчання, формування національної свідомості школярів та інші.

Новизна досвіду – це такий критерій, який дозволяє виділити передовий досвід з-поміж маси позитивного. У педагогічній літературі виділяють такі показники, що характеризують новизну досвіду:

1) відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій практиці;

2) творча реалізація в досвіді нових теоретичних концепцій, ідей;

3) творче впровадження нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з урахуванням місцевих умов;

4) раціоналізація окремих сторін педагогічної діяльності;

5) використання методичних рекомендацій, розроблених вченими, методистами, кращими вчителями;

6) оптимальна організація педагогічної діяльності, яка служить зразком для оточуючої практик.

Показники 1-4 характеризують новаторський досвід, причому перші два із них – дослідницький, а показники 3 і 4 – раціоналізаторський досвід. Дослідницьким є досвід роботи А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, а також педагогів-новаторів В.Ф.Шаталова, С.М.Лисенкової, М.П.Гузика та ін.

Зразковий досвід відповідає показникам 5 і 6. Новизна в зразковому досвіді носить суб'єктивний характер, тобто є новою лише для певної групи людей.

Результативність досвіду. Без даного критерію досвід не може називатися передовим. Проте не завжди високі результати дають підставу вважати даний досвід передовим. Часто вони можуть бути випадковими. «Те, що зроблено в житті мною і моїми колегами-комунарами, – писав А.С. Макаренко, – це ще тільки досвід. І очевидно, для того, щоб із цього досвіду можна було зробити якісь певні висновки, потрібно ще перевірити його не раз і не два».

Результативний досвід характеризується такими показниками, як наявність в учнів міцних знань, вмінь і навичок з навчальних предметів, високий рівень розвитку школярів, їх вихованість, причому таких результатів досягнуто завдяки оптимальному використанню відведеного часу і власних сил.

Стабільність досвіду. Цей критерій передбачає функціонування досвіду не менше 3-4 років, а також перевірку досвіду в практиці роботи педагогічних працівників. Тимчасові позитивні результати не дають підстави говорити про досвід як передовий.

Перспективність досвіду вказує на можливість його творчого наслідування іншими педагогами. А для цього потрібно виділити в досвіді типове, суттєве, доступне для наслідування іншими та вказати педагогічні умови, при яких таке наслідування можливе (при звичайних умовах, при умові обладнання класу-кабінету тощо).

Робота з передовим досвідом у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах організовується директором, його заступниками та залученням до неї кращих вчителів, методистів; у районах і містах – методичними кабінетами, які діють при відділах освіти; в області – обласними ОІППО.

Система роботи з ППД – це складний процес, що триває впродовж декількох років.

В.І. Загвязинський, Р.Атаханов вважають, що доцільно виокремити чотири послідовні етапи, а саме:

1. Виявлення, первинна діагностика й оцінка досвіду (за наведеними вище критеріями).

2. Опис соціально-педагогічних явищ (або їх реконструкція по документах) у їх реальній послідовності, що спирається на накопичення фактичного матеріалу і його систематизацію.

3. Теоретико-методологічний аналіз, головним змістом якого є виділення провідних задач, ідей, задумів, технології втілення.

4. Узагальнення й рекомендації, що пов’язані з виявленням факторів, які обумовили успіх, закономірних зв’язків між нововведеннями й результатами, наукових основ досвіду, з кваліфікацією й оцінкою результатів і визначенням умов їх розповсюдження.

Треба сказати, що різні автори у своїх методичних рекомендаціях визначають різну кількість етапів.

Висновки та рекомендації. Педагогічний досвід виробляється та накопичується роками упродовж всієї педагогічної кар’єри фахівця. З цього боку процес набуття та вдосконалення педагогічного досвіду є процесом довготривалим та недовершеним, оскільки межа досконалості існує лише одна – початкова.

Система післядипломної освіти педагогів здійснює цілеспрямований вплив на процес набуття, розвитку та збагачення педагогічного досвіду фахівця.

Хто ж має подбати, аби впровадження досягнень передового педагогічного досвіду, нових освітніх технологій ввійшло в масову практику педагогів міста? Адже це одна із найважливіших умов розбудови національної школи, головна мета якої – здобути, дати можливість виявитися самостійним творчим силам дитини,сприяти самореалізації особистості, виходячи із позиції життєвого самовизначення особистості. А відтак, сьогодні нагальною потребою, яку необхідно вирішувати кожному педагогу – це навчитися працювати з новими технологіями, які потрібні для того, щоб зорієнтувати дитину саму на себе і на інших людей.

Згідно з нормативними документами сприяти та забезпечити впровадження передового педагогічного досвіду в практичну діяльність освітніх закладів мають управління та відділи освіти, методичні кабінети, керівники навчальних закладів, їх заступники, безпосередньо самі педагогічні працівники.

Для сучасного вчителя недостатньо знання предмета та методики викладання, важлива ще адаптованість педагога до постійних змін, готовність сприймати і приносити нове в свою роботу.

Питання підвищення професійної компетентності вчителів, класних керівників, директорів загальноосвітніх навчальних закладів та їх заступників – одне з головних у психолого-педагогічній науці.

Коментарi